Рекомендації щодо поведінки у конфліктній ситуації
Конфлікт – невід’ємна частина життя. Ключ до взаємовигідного розв’язання конфлікту полягає в тому, щоб задовольнити обидві сторони шляхом взаємного толерантного ставлення, досягти консенсусу або компромісу. Отже, всім нам треба прагнути толерантності у стосунках.
Рекомендації щодо поведінки у конфліктній ситуації.
1.Спокійно вислухати все, що хоче сказати опонент.
2.Відповісти на всі запитання.
3. Навіть якщо негативні емоції опонента зростають, зберігати спокій і відповідати нейтральним тоном.
4.Виявляти витримку, готовність вислухати й спробувати допомогти.
5.Якщо ж напруження зростає і опонент просто не бажає прислухатися до слів, найкращий вихід – просто піти, не коментуючи нічого при цьому.
КОНФЛІКТ! ТИ ПОЧУВАЄШСЯ БЕЗПОРАДНИМ. ЩО РОБИТИ?!
У конфліктних ситуаціях, коли ти переживаєш сильні негативні емоції, з'являється проблема з їх вираженням. Ти часто відчуваєш провину перед іншими. Ти боїшся говорити про свої бажання і потреби. Ти часто робиш те, чого б не хотів робити. Ти не можеш відмовитися від того, що тобі не подобається, але чого хочуть твої друзі. Ти відчуваєш, що твої вчинки — це не твоє рішення.
Ти не хочеш більше так жити! Що робити?
1. Прямо й чесно висловлювати свою точку зору з певного питання.
2. Відверто виявляти свої почуття й потреби.
3.Відстоювати свої права та думки без порушення прав оточення.
4.Поважати думки й гідність співрозмовника, намагатися зрозуміти думки іншого: «Якщо я правильно тебе зрозумів».
Чого ж не слід робити?
1.Дозволяти іншим порушувати твої права, безапеляційно приймати їхню точку зору.
2.Дозволяти себе експлуатувати заради того, щоб сподобатися іншим.
3.Метушитися, невпевнено шукати пояснення відмові, замість того, щоб відповісти прямо.
4.Сміятися в ситуаціях, коли природним є виявлення незадоволення чи гніву.
5. Використовувати фрази: «Я не знаю...», «Якщо ти можеш...», «Якщо це тебе не обтяжить...», «Роби, як хочеш», «Я б хотів, але...». Адже так ти придушуватимеш власні почуття, не зможеш висловити інші емоції —любов, повагу, симпатію.
6. Обговорювати своє рішення. Твої товариші, можливо, не одразу зрозуміють і сприймуть тебе. Вони звикли до твоєї пасивності або агресивності, їм подобалося захищати тебе, виявляти опіку, бачити в тобі залежну від них людину — це вони називали дружбою. Ти можеш почути докір про порушені взаємини, про те, що ти повинен..., про те, що вони так не звикли. Спробуй висловити свої думки у такій форми: «Я так думаю. Я так відчуваю. Я так бачу ситуацію. А ти? Якщо наші уявлення та інтереси не збігаються, я готовий їх обговорити і готовий до компромісу». У ситуації відмови спробуй зробити три кроки: Перший — сказати слово «ні»! Другий — сказати, що ти цього не зробиш. Третій—пояснити причини свого рішення, спираючись на свої плани, бажання потреби і права. Бажаю успіху.
Усе у твоїх руках!
Ознаки толерантної людини
- Добре співпрацює з іншими на засадах партнерства.
- Готова змиритися з думками інших.
- Поважає людську гідність.
- Поважає права інших.
- Сприймає іншого таких, яким він є насправді.
- Здатна поставити себе на місце іншого.
- Поважає право бути іншим.
- Визнає розмаїття.
- Визнає рівність інших.
- Терпима до чужих думок, вірувань, поведінки.
- Відмовляється від домінування й насильства.
Що заважає у спілкуванні
Надання порад. Прийняття рішення за іншого, пропозиція власної точки зору. Наприклад: «Я вважаю, що ти повинна….», «На твоєму місці я б …».
Нашарування. Обидва співрозмовника говорять одночасно.
Перебивання. Співрозмовники перебивають одне одного.
Хибне підбадьорювання. Один із співрозмовників відхиляється від основної теми розмови, переводячи увагу на інші речі, далекі від того, що справді хвилює співрозмовника. Наприклад: «У суботу буде такий цікавий концерт, ти не хотіла б піти?»
Хибне заспокоєння. Уживання вдавано – втішних висловів, щоб заспокоїти співрозмовника. Наприклад: «Усе буде гаразд».
Дії, що відвертають увагу. Під час розмови один із співрозмовників виконує певні дії: щось записує, дивиться у вікно, перекладає речі на столі тощо.
Розповіді про себе. Людина більшість часу розповідає про себе та ділиться своїми думками і проблемами, мало уваги приділяє думкам іншої людини.
Закриті запитання. Співрозмовник ставить запитання, які вимагають відповіді «так» чи «ні» й не сприяють продовженню бесіди. Наприклад: «Ти засмучена?», замість: «Що з тобою сталося?»
Моралізування. Висловлення співрозмовнику загально прийнятної оцінки щодо того, що є правильним чи неправильним у його поведінці. Наприклад: «Сперечаючись із керівництвом, ти нариваєшся на неприємності.
Конфлікт – невід’ємна частина життя. Ключ до взаємовигідного розв’язання конфлікту полягає в тому, щоб задовольнити обидві сторони шляхом взаємного толерантного ставлення, досягти консенсусу або компромісу. Отже, всім нам треба прагнути толерантності у стосунках.
Рекомендації щодо поведінки у конфліктній ситуації.
1.Спокійно вислухати все, що хоче сказати опонент.
2.Відповісти на всі запитання.
3. Навіть якщо негативні емоції опонента зростають, зберігати спокій і відповідати нейтральним тоном.
4.Виявляти витримку, готовність вислухати й спробувати допомогти.
5.Якщо ж напруження зростає і опонент просто не бажає прислухатися до слів, найкращий вихід – просто піти, не коментуючи нічого при цьому.
КОНФЛІКТ! ТИ ПОЧУВАЄШСЯ БЕЗПОРАДНИМ. ЩО РОБИТИ?!
У конфліктних ситуаціях, коли ти переживаєш сильні негативні емоції, з'являється проблема з їх вираженням. Ти часто відчуваєш провину перед іншими. Ти боїшся говорити про свої бажання і потреби. Ти часто робиш те, чого б не хотів робити. Ти не можеш відмовитися від того, що тобі не подобається, але чого хочуть твої друзі. Ти відчуваєш, що твої вчинки — це не твоє рішення.
Ти не хочеш більше так жити! Що робити?
1. Прямо й чесно висловлювати свою точку зору з певного питання.
2. Відверто виявляти свої почуття й потреби.
3.Відстоювати свої права та думки без порушення прав оточення.
4.Поважати думки й гідність співрозмовника, намагатися зрозуміти думки іншого: «Якщо я правильно тебе зрозумів».
Чого ж не слід робити?
1.Дозволяти іншим порушувати твої права, безапеляційно приймати їхню точку зору.
2.Дозволяти себе експлуатувати заради того, щоб сподобатися іншим.
3.Метушитися, невпевнено шукати пояснення відмові, замість того, щоб відповісти прямо.
4.Сміятися в ситуаціях, коли природним є виявлення незадоволення чи гніву.
5. Використовувати фрази: «Я не знаю...», «Якщо ти можеш...», «Якщо це тебе не обтяжить...», «Роби, як хочеш», «Я б хотів, але...». Адже так ти придушуватимеш власні почуття, не зможеш висловити інші емоції —любов, повагу, симпатію.
6. Обговорювати своє рішення. Твої товариші, можливо, не одразу зрозуміють і сприймуть тебе. Вони звикли до твоєї пасивності або агресивності, їм подобалося захищати тебе, виявляти опіку, бачити в тобі залежну від них людину — це вони називали дружбою. Ти можеш почути докір про порушені взаємини, про те, що ти повинен..., про те, що вони так не звикли. Спробуй висловити свої думки у такій форми: «Я так думаю. Я так відчуваю. Я так бачу ситуацію. А ти? Якщо наші уявлення та інтереси не збігаються, я готовий їх обговорити і готовий до компромісу». У ситуації відмови спробуй зробити три кроки: Перший — сказати слово «ні»! Другий — сказати, що ти цього не зробиш. Третій—пояснити причини свого рішення, спираючись на свої плани, бажання потреби і права. Бажаю успіху.
Усе у твоїх руках!
Ознаки толерантної людини
- Добре співпрацює з іншими на засадах партнерства.
- Готова змиритися з думками інших.
- Поважає людську гідність.
- Поважає права інших.
- Сприймає іншого таких, яким він є насправді.
- Здатна поставити себе на місце іншого.
- Поважає право бути іншим.
- Визнає розмаїття.
- Визнає рівність інших.
- Терпима до чужих думок, вірувань, поведінки.
- Відмовляється від домінування й насильства.
Що заважає у спілкуванні
Надання порад. Прийняття рішення за іншого, пропозиція власної точки зору. Наприклад: «Я вважаю, що ти повинна….», «На твоєму місці я б …».
Нашарування. Обидва співрозмовника говорять одночасно.
Перебивання. Співрозмовники перебивають одне одного.
Хибне підбадьорювання. Один із співрозмовників відхиляється від основної теми розмови, переводячи увагу на інші речі, далекі від того, що справді хвилює співрозмовника. Наприклад: «У суботу буде такий цікавий концерт, ти не хотіла б піти?»
Хибне заспокоєння. Уживання вдавано – втішних висловів, щоб заспокоїти співрозмовника. Наприклад: «Усе буде гаразд».
Дії, що відвертають увагу. Під час розмови один із співрозмовників виконує певні дії: щось записує, дивиться у вікно, перекладає речі на столі тощо.
Розповіді про себе. Людина більшість часу розповідає про себе та ділиться своїми думками і проблемами, мало уваги приділяє думкам іншої людини.
Закриті запитання. Співрозмовник ставить запитання, які вимагають відповіді «так» чи «ні» й не сприяють продовженню бесіди. Наприклад: «Ти засмучена?», замість: «Що з тобою сталося?»
Моралізування. Висловлення співрозмовнику загально прийнятної оцінки щодо того, що є правильним чи неправильним у його поведінці. Наприклад: «Сперечаючись із керівництвом, ти нариваєшся на неприємності.
ЗНО та ДПА – СИТУАЦІЯ ТРИВОЖНА,
АЛЕ БЕЗПЕЧНА
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Спочатку підготуйте місце для занять: приберіть зі столу зайві речі, зручно розташуйте необхідні підручники, посібники, зошити, папір, олівці. Можна ввести в інтер’єр кімнати жовтий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелектуальну активність. Для цього буває достатньо якоїсь картинки в цих тонах.
Складіть план занять. Плануючи кожен день підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні вивчатимете. Не взагалі: «трохи позаймаюся», а які саме розділи і теми.
Почніть зі складнішого, з того розділу, який знаєте найгірше. Але якщо вам важко «розгойдатися», можна почати з того матеріалу, який найбільш цікавий і приємний. Можливо, поступово увійдете до робочого ритму, і справа піде.
Чергуйте заняття і відпочинок, скажімо, 40 хвилин занять, потім 10 хвилин — перерви. Можна у цей час помити посуд, полити квіти, зробити зарядку, прийняти душ.
Не треба прагнути до того, аби прочитати і запам’ятати напам’ять увесь підручник. Корисно структурувати матеріал, складати плани, схеми, причому бажано їх записувати. Плани корисні і тому, що за ними легко повторити якийсь матеріал.
Як запам’ятовувати матеріал. Психологи встановили, що наша оперативна пам’ять при одночасному сприйнятті здатна утримати і потім відтворити в середньому лише сім об’єктів. Тому матеріал краще розбити на смислові шматки, бажано, аби їх було не більше семи. Смислові шматки матеріалу необхідно укрупнювати й узагальнювати, виражати головну думку однією фразою.
Не слід квапитися, за будь-яку ціну запам’ятовувати складний текст, не розібравшись у його внутрішніх зв’язках, не зрозумівши міркувань автора. Серед другорядного потрібно виявити найголовніше.
Використовуйте асоціації. Метод локальної прив’язки полягає у побудові для ряду, що запам’ятовується, об’єктів іншого ряду — опорного, з добре знайомих або легких для вивчення об’єктів. Таким опорним рядом може бути послідовність кімнат у вашій квартирі, будинків на вашій вулиці тощо. Людина спочатку заучує опорний ряд, а потім використовує його елементи, аби зіставити з ними елементи заучуваного ряду. Отже, якщо в матеріалі мало внутрішніх зв’язків — озирніться довкола. Уявіть обстановку, в якій ви вивчали матеріал, і ви пригадаєте його, адже отримані одночасно враження запускають механізм згадування.
Як повторювати? Перекажіть текст своїми словами, і ви легше його запам’ятаєте, аніж просто прочитавши багато разів, — адже це активна розумова праця. Загалом, будь-яка аналітична робота з текстом дозволяє краще його запам’ятати. Це може бути перекомпонування матеріалу, знаходження парадоксальних формулювань для нього, залучення контрастного фону або матеріалу тощо.
Конспектування. Виявляється, текст можна сильно скоротити, представивши його у вигляді схеми — «зірки», «дерева», «дужки» тощо. При цьому сприйняття та якість запам’ятовування значно покращуються через образність запису.
Таким чином, вам необхідно розбити великий текст не більш ніж на 7 частин, зв’язати ці частини між собою, виділити опори (слова і думки, що стоять за ними) і завчити їх.
У системі заучування матеріалу важливу роль відіграє повторення.
Виконуйте якомога більше різних опублікованих тестів з якогось предмета. Ці тренування ознайомлять вас із конструкціями тестових завдань.
Тренуйтеся із секундоміром у руках, засікайте час виконання тестів. Готуючись до іспитів, ніколи не думайте, що не впораєтеся із завданням, а навпаки, подумки малюйте собі картину тріумфу.
Залиште один день перед іспитом на те, аби знову повторити всі плани відповідей, ще раз зупинитися на складніших питаннях.
ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ПСИХОЛОГІЧНО
Для того, щоб у кризовій ситуації не втрачати голови, необхідно не ставити перед собою надзавдань і надмети. Не варто чекати, доки ситуація стане катастрофічною. Починайте готуватися до іспитів заздалегідь, помалу, по частинах, спокійно.
Якщо дуже важко зібратися з силами і з думками, спробуйте запам’ятати спочатку найлегше, а потім переходьте до вивчення складного матеріалу.
Щодня виконуйте вправи на зняття напруження, втоми, на розслаблення.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВТОМИЛИСЯ ОЧІ?
Виконайте дві будь-які вправи:
- погляньте по черзі вгору-вниз (25 с), ліворуч-праворуч (15 с);
- напишіть очима своє ім’я, по батькові, прізвище;
- фіксуйте погляд то на віддаленому предметі (20 с), то на аркуші паперу перед собою (20 с);
- намалюйте очима квадрат, трикутник — спочатку за годинниковою стрілкою, потім навпаки.
РЕЖИМ ДНЯ
Поділіть день на три частини:
- готуйтеся до іспитів 8 годин на день;
- займайтеся спортом, гуляйте, сходіть на дискотеку, потанцюйте — 8 годин;
- спіть не менше 8 годин, якщо хочете чи треба, влаштуйте собі тиху годину після обіду.
ЯК КРАЩЕ ХАРЧУВАТИСЯ
Харчування має бути 3—4-разовим, калорійним і багатим на вітаміни. Споживайте волоські горіхи, молочні продукти, рибу, м’ясо, овочі, фрукти, шоколад. Ще одна порада: перед іспитами не слід наїдатися.
ЯК ЛЕГШЕ ЗАПАМ’ЯТОВУВАТИ
- Не завжди що більший обсяг матеріалу, то важче його запам’ятати. Великий уривок вивчати корисніше, ніж короткий вислів.
- Запам’ятати легше те, що розумієш.
- Розподілене заучування краще від концентрованого. Учіться з перервами, а не все підряд, краще помалу, ніж одразу.
- Більше часу витрачайте на повторення по пам’яті. Це ефективніше за просте багаторазове читання.
- Якщо працюєте із двома матеріалами — великим і меншим — розумно починати з більшого.
ЯК ПІДТРИМАТИ ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ
- Чергуйте розумову і фізичну працю.
- У гімнастичних вправах перевагу слід віддавати перекиду, свічці, стійці на голові, оскільки посилюється притік крові до клітин мозку.
- Бережіть очі, робіть перерву кожні 20-30 хвилин (відвести очі від книги, поглянути вдалину).
- Мінімум телепередач та роботи за комп’ютером!
ЯК УНИКНУТИ ХВИЛЮВАНЬ
- Запишіть на аркуші паперу, що вас непокоїть. Покладіть його під подушку або в ящик столу на сім днів. Доти, можливо, проблема вирішиться сама собою або її вже розв’яжете ви.
- Запитаєте себе: «Чи допомагає хвилювання впоратися із ситуацією?». Коли ви зрозумієте, що ні, придумайте щось, що дійсно могло б зарадити.
- Якщо ви можете порадитися з батьками, зробіть це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо ви не можете поговорити з батьками, знайдіть іншого дорослого, якому ви довіряєте, і поговоріть з ним або нею. Удвох ви, напевно, придумаєте розумний план, як впоратися з вашими хвилюваннями.
- Пам’ятайте: занепокоєння — це емоція, а не метод вирішення проблем.
- Якщо ваші переживання стали нав’язливими, зверніться до шкільного психолога.
ЯК УСПІШНО СКЛАСТИ ЗНО...
Щоб впевнено впоратися із ЗНО у напруженій обстановці, почніть готуватись до тестування заздалегідь. Краще впоратися із завданнями вам допоможуть поради студентів, які успішно склали оцінювання.
Тренуйтеся. Перед офіційним ЗНО варто виконувати якнайбільше доступних тестів — просто задля тренування. Наприклад, проходити тести онлайн. Такі тренування не тільки ознайомлять вас з типовими конструкціями завдань іспиту, а й дадуть вам інший досвід — самоспостереження.
Поспішайте. Тренуйтеся із секундоміром у руках. Порівнюйте час, необхідний для виконання тестів зовнішнього оцінювання. Обмежуйте його. Без подібних обмежень, що змушують працювати в максимально швидкому темпі, без імітації змагальної ситуації, неможливо змоделювати той стрес (напругу), що викликає будь-яке тестування.
Випробовуйте. Не слід двічі перечитувати малозрозумілу інструкцію, відразу ж ознайомтеся з варіантами відповідей. Їхній зміст може стати інструкцією до завдання.
Пропускайте. Треба навчатися пропускати складні чи незрозумілі завдання. Але, безперечно, будуть завдання, з якими ви гарантовано впораєтеся. І щоб з усіма ними встигнути ознайомитися, не застрягайте на одному місці. Адже можете втратити багато дорогоцінного часу. Звичайно, така тактика може принести успіх далеко не завжди. Якщо тест починається з легких запитань, то не варто пропускати всі перші завдання.
Довіряйте інтуїції. Якщо ви не впевнені у виборі, то інтуїтивно можете віддати перевагу якійсь відповіді.
Позбавляйтеся зайвих варіантів. Завдання можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно «відкидати» ті, які не підходять. Такий метод дозволяє концентрувати увагу всього на одній-двох відповідях.
Думайте тільки про поточне завдання. Коли ви бачите завдання (запитання), забувайте все, що було в попередньому: як правило, завдання в тестах не пов’язані одне з одним. Думайте тільки про те, що кожне нове завдання — шанс набрати бали.
Читайте завдання до кінця. Поспіх не повинен призводити до того, що ви будете намагатися зрозуміти умови завдання за «першими словами» й добудовувати кінцівку у власній уяві. Так ви зробите прикрі помилки в найпростіших запитаннях.
Заплануйте два кола. У першому — виконуйте завдання, на які знаєте відповіді. До більш складних переходьте пізніше.
ГОЛОВНЕ ПАМ'ЯТАТИ, ЩО ПОМИЛКИ ЦЕ НОРМАЛЬНО
Щоб впевнено впоратися із ЗНО у напруженій обстановці, почніть готуватись до тестування заздалегідь. Краще впоратися із завданнями вам допоможуть поради студентів, які успішно склали оцінювання.
Тренуйтеся. Перед офіційним ЗНО варто виконувати якнайбільше доступних тестів — просто задля тренування. Наприклад, проходити тести онлайн. Такі тренування не тільки ознайомлять вас з типовими конструкціями завдань іспиту, а й дадуть вам інший досвід — самоспостереження.
Поспішайте. Тренуйтеся із секундоміром у руках. Порівнюйте час, необхідний для виконання тестів зовнішнього оцінювання. Обмежуйте його. Без подібних обмежень, що змушують працювати в максимально швидкому темпі, без імітації змагальної ситуації, неможливо змоделювати той стрес (напругу), що викликає будь-яке тестування.
Випробовуйте. Не слід двічі перечитувати малозрозумілу інструкцію, відразу ж ознайомтеся з варіантами відповідей. Їхній зміст може стати інструкцією до завдання.
Пропускайте. Треба навчатися пропускати складні чи незрозумілі завдання. Але, безперечно, будуть завдання, з якими ви гарантовано впораєтеся. І щоб з усіма ними встигнути ознайомитися, не застрягайте на одному місці. Адже можете втратити багато дорогоцінного часу. Звичайно, така тактика може принести успіх далеко не завжди. Якщо тест починається з легких запитань, то не варто пропускати всі перші завдання.
Довіряйте інтуїції. Якщо ви не впевнені у виборі, то інтуїтивно можете віддати перевагу якійсь відповіді.
Позбавляйтеся зайвих варіантів. Завдання можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно «відкидати» ті, які не підходять. Такий метод дозволяє концентрувати увагу всього на одній-двох відповідях.
Думайте тільки про поточне завдання. Коли ви бачите завдання (запитання), забувайте все, що було в попередньому: як правило, завдання в тестах не пов’язані одне з одним. Думайте тільки про те, що кожне нове завдання — шанс набрати бали.
Читайте завдання до кінця. Поспіх не повинен призводити до того, що ви будете намагатися зрозуміти умови завдання за «першими словами» й добудовувати кінцівку у власній уяві. Так ви зробите прикрі помилки в найпростіших запитаннях.
Заплануйте два кола. У першому — виконуйте завдання, на які знаєте відповіді. До більш складних переходьте пізніше.
ГОЛОВНЕ ПАМ'ЯТАТИ, ЩО ПОМИЛКИ ЦЕ НОРМАЛЬНО
СПОРТСМЕНИ МАЮТЬ ТРИ СПРОБИ ПЕРЕД ТИМ ЯК ДОСЯГТИ ПЕРЕМОГИ!
Як подолати підлітковий страх та невпевненість?
«Хто в страху живе - той гине від страху»
Леонардо да Вінчі
Підлітковий вік характерний тим, що в ньому розквітають ті страхи, насіння яких були закладені раніше. Підліток не так часто відчуває гострий страх, але тривога може стати постійним фоном. Він може турбуватися з-за того, що «раптом» станеться нещастя з ним або з його близькими. Або ж відчувати нав’язливі сумніви в тому, чи зачинені двері, чи вимкнені плита і праска. Або міркувати про те, чи не призведуть його слова і дії до втрати відносин, важливих для нього. У підлітковому віці зустрічаються будь-які страхи: від страху мимовільного сечовипускання до страху спізнитися; від страху темряви до страху війни. У найнесприятливішій ситуації несприятливій обстановці знаходяться підлітки, у яких порушений контакт із батьками. В цьому випадку вони втрачають впевненість у собі, стають недовірливими й підозрілими. Так, в сім’ї можуть бути періодичні конфлікти, розмови «на підвищених тонах», але вони далеко не завжди означають, що контакт втрачено. Якщо ви можете поговорити з підлітком духа в душу, якщо більшу частину часу ви спілкуєтеся мирно – значить, у нього є міцна підтримка у вашій особі.
Причини виникнення:
Біологічні причини, які пов'язані з особливістю нервової системи підлітків, посиленням емоційної чутливості.
Соціальні причини, серед яких: страх бути неприйнятим у групі, похилий вік батьків (страх смерті) та ін.
Психоемоційні причини, зумовлені великою кількістю заборон, конфліктними стосунками з батьками й всередині групи однолітків, психологічними травмами тощо.
Приховані форми агресії сприяють зародженню страхів, серед цих форм можна відзначити роздратування, провину, підозрілість.
Підлітковий страх відрізняється від фобій, які охоплюють дітей в дошкільному й молодшому віці. Відмінною рисою є збільшення числа соціальних страхів і зменшення фобій.
Як же боротися зі своїми страхами?
Навіть самі сміливі та впевнені у собі люди відчувають страхи. Коли вас охоплює страх, необхідно:
1. Визначити страхи й невпевненості. Скласти список
Перший крок до ліквідації страху - його визнання. Для себе необхідно визначити, що саме змушує боятися: невдача? Відмова? Страх виглядати безглуздо? Після того, як страх буде визначений, потрібно сісти й подумати, чому ви боїтеся. Чи страхи є логічними, чи вони є просто продуктом ваших емоцій?
2. Перестати "надумувати"
Звичайно, це гарна звичка - обдумати ситуацію перед прийняттям важливого рішення. Але надто велике "думання", насправді, віддаляє вас від конкретних дій. Якщо ви не будете діяти, ви ніколи не рушайте вперед.
3. Знайти в собі сильні сторони
Коли ви нагадаєте собі про те, що у вас гарно виходить, і про те, що вам подобається в собі, ви отримаєте більше довіри й впевненості, а отже почнете відпускати свій страх.
4. Тренуватися та гарно харчуватися
Усі ми знаємо, що фізичні вправи й здорова дієта дуже корисні для нашого організму. Здоровий спосіб життя також може поліпшити настрій та змусить почуватися спокійніше, збалансованіше й впевненіше. А це, насамперед, правильний спосіб перемогти занепокоєння і невпевненість.
5. Ставте собі мету
Без мети здається, що життя немає сенсу. Визначення мети може дати конкретний напрям та змусити піднятися над своїми страхами й дозволить досягти в житті того, чого ви самі бажаєте. Крім того, при досягненні поставленої мети, ви кожного разу отримуєте ще більше впевненості у собі.
Страх - це продукт розуму й внутрішньої боротьби. Він немає нічого спільного із навколишнім світом.
РЕАЛЬНІ НЕБЕЗПЕКИ ВІРТУАЛЬНОГО СВІТУ
СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ, САЙТИ ЗНАЙОМСТВ ТА ІНТЕРНЕТ-СПІЛКУВАННЯ
Соціальні мережі сьогодні – найпопулярніші інтернет-ресурси. Відсутність сторінки у соціальній мережі вже швидше виняток. Їхню шалену популярність цілком можна пояснити – соціальні мережі стали чудовим і зручним засобом зв’язку і не тільки: тут можна отримати доступ до величезної колекції музики, фільмів, книжок, ігор, корисних і не дуже додатків; знайти групи за інтересами, прочитати свіжі новини і багато іншого. Таким чином, соціальні мережі сьогодні формують повноцінне віртуальне середовище проживання.
Здавалося б, що ж тут небезпечного для дітей?
Особливості онлайн-спілкування
Річ у тім, що онлайн-спілкування суттєво відрізняється за своєю природою від «живого» спілкування. Тут геть інші норми й правила поведінки, інші етичні стандарти. Тут немає обміну «живою» енергією між співбесідниками, немає жестів і міміки (навряд чи хтось серйозно вважає, що смайлик може виразити ту саму гаму почуттів, що й людське обличчя), немає інтонації в голосі, немає, образно кажучи, флюїдів, атмосфери спілкування. У віртуальному спілкуванні не працює найважливіший механізм – емпатія, вроджена здатність відчувати те, що відчуває співбесідник, активно співпереживати.
Агресивну антикультуру пропагує славнозвісний «тролінг» – навмисна хамовита, провокаційна, образлива поведінка в інтернет-дискусії. Мета троля – довести співбесідника до сказу, розпалювання чвар, провокування взаємних образ тощо. Бути тролем у певному інтернет середовищі вважають почесним.Віртуальна анонімність викликає ефект «онлайн-розгальмування» – люди дозволяють собі в інтернеті таку поведінку, такі висловлювання, які ніколи б не дозволили в реальному світі.
Знайомства
Знайомляться сьогодні не тільки на спеціальних сайтах, а й у соціальних мережах. До речі, кілька слів про сайти знайомств. Наше тверде переконання – дітям там робити нічого, про що самі сайти чесно попереджають. Величезна кількість реклами послуг повій, педофіли, божевільні збоченці – ось що потужним потоком поллється на підлітка. За даними певних досліджень, половина дітей постійно знайомляться в інтернеті з новими людьми. 40% зізнаються, що зустрічалися з інтернет-знайомими у житті. Однак серед цих знайомих може опинитися хто завгодно – від однолітка, який має схожі захоплення, до педофіла. Довірливістю дитини цілком може скористатися шахрай.Знайомства в інтернеті, очевидно, відносяться до тих речей, які батьки просто зобов’язані контролювати заради безпеки дитини, у тому числі й фізичної.
Особисті дані
Багато дітей викладають у вільному доступі свої особисті дані – телефон, номер школи, адресу проживання, місця, де полюбляють бувати, особисті фотографії тощо. Цим цілком можуть скористатися зловмисники. Наскільки це небезпечно – вирішувати вам. Ми тільки звертаємо вашу увагу на цю проблему.
Викривлена соціалізація
Основна небезпека соціальних мереж полягає, на диво, у недосконалості реального світу. За умов, коли секції і гуртки для дітей або зникли, або стали недоступними незаможним батькам, дітям гостро бракує соціалізації. Не формуються життєво необхідні навички праці у колективі, спільної творчості, підлітки не вчаться добровільно брати на себе відповідальність. Цю прогалину заповнює інтернет-соціалізація. Але прищеплює вона у більшості випадків украй потворні соціальні навички. Якщо підліток більше спілкується в інтернеті, ніж «наживо», то віннеминуче опановуватиме норми саме онлайн-спілкування й обов’язково застосовуватиме ці норми у житті. Картина, коли підліток пишається не власними успіхами у навчанні чи секції, а тим, що він успішний троль – страшна, зловісна картина.
Як краще підготуватися до іспитів
Приберіть усе зайве і те, що відволікає вашу увагу
від безпосередньої мети – підготовки до іспиту. Заховайте від себе книжки,
диски, відключіть телефон. Скажіть собі: з 9-ої до 12-ої дня я вивчаю
стільки-то.
Почніть вчити
з важких, незрозумілих тем, а легкі залишайте під кінець. Якщо складну тему
відкладати на потім, вона висітиме, не даючи вам спокою. В результаті якість
запам’ятовування тем, які даються складно, різко знижується, якщо не зводиться
до нуля.
Як краще запам'ятовувати матеріал.
Психологи встановили, що наша оперативна пам'ять при
одночасному сприйнятті здатна утримати і потім відтворити в середньому лише сім
об'єктів. Тому завчений матеріал краще розбити на смислові шматки,
стараючись, щоб їх кількість не перевищувала сім. Смислові шматки матеріалу
необхідно укрупнювати і узагальнювати, виражаючи головну думку однією фразою.
Не слід поспішати запам'ятовувати складний текст не розібравшись в його внутрішніх зв'язках, не зрозумівши хід міркувань автора. Серед другорядного потрібно виявити
найголовніше.
Використовуйте асоціації. Метод локальної прив'язки,
або «метод місця» складається з побудови ряду, що запам'ятовується та об'єктів
іншого ряду - опорного, складається з добре
знайомих або легко завчених об'єктів. Послідовність об'єктів в опорному
ряду організована так, що жорстко зумовлений порядок їх перерахування. На
практиці таким опорним поряд може служити послідовність кімнат в своїй
квартирі, будинків на своїй вулиці і так
далі. Людина спочатку заучує опорний ряд, а потім використовує його елементи,
щоб зіставити з ними елементи завченого ряду. Отже, якщо в заученому матеріалі
мало внутрішніх зв'язків – озирніться навколо. Представивши в пам'яті
обстановку, в якій ви вивчали матеріал, ви пригадаєте і його, тому що отримані
одночасно враження мають властивості викликати один одного.
Таким чином, вам необхідно розбити великий текст не
більш, ніж на 7 частин, зв'язати ці частини між собою, виділити опори
(слова і думки, що стоять за ними) і
завчити їх, повторюючи по вищенаведеній схемі.
Напередодні іспиту
Багато хто вважає: для того, щоб повністю
підготуватися доіспиту, не вистачає всього однієї, останньої перед ним ночі.
Це не правильно. Ти вже втомився, і не треба себе перевтомлювати. Навпаки, з
вечора перестань готуватися, прийми душ, зроби прогулянку. Виспися якнайкраще,
щоб встати таким, що відпочив, з відчуттям свого здоров'я, сили,
"бойового" настрою. Адже іспит - це своєрідна боротьба, в якій
потрібно проявити себе, показати свої можливості і здібності.
Декілька порад, які можуть допомогти вам уникнути переживання:
1. Запишіть на листі паперу, що вас турбує.
Покладіть його під подушку або в ящик столу на сім днів. На той час, можливо,
проблема вирішиться сама собою або вам вдасться знайти розумне рішення.
2. Запитайте себе: «Чи допомагають переживання
справитися з ситуацією?»
Коли ви зрозумієте, що не допомагають, придумайте
що-небудь, що дійсно могло б допомогти.
3. Якщо ви можете порадитися з батьками, то зробіть
це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо ви не можете поговорити з батьками,
знайдіть іншого дорослого, якому ви довіряєте, і поговоріть з ним або з нею.
Удвох ви, напевно, придумаєте розумний план, як справитися з вашим неспокоєм.
4. Пам'ятайте: неспокій – це емоція, а не метод
вирішення проблем.
5. Якщо ваші переживання стали нав'язливими, то
зверніться до психолога.
«Хто в страху живе - той гине від страху»
Леонардо да Вінчі
Підлітковий вік характерний тим, що в ньому розквітають ті страхи, насіння яких були закладені раніше. Підліток не так часто відчуває гострий страх, але тривога може стати постійним фоном. Він може турбуватися з-за того, що «раптом» станеться нещастя з ним або з його близькими. Або ж відчувати нав’язливі сумніви в тому, чи зачинені двері, чи вимкнені плита і праска. Або міркувати про те, чи не призведуть його слова і дії до втрати відносин, важливих для нього. У підлітковому віці зустрічаються будь-які страхи: від страху мимовільного сечовипускання до страху спізнитися; від страху темряви до страху війни. У найнесприятливішій ситуації несприятливій обстановці знаходяться підлітки, у яких порушений контакт із батьками. В цьому випадку вони втрачають впевненість у собі, стають недовірливими й підозрілими. Так, в сім’ї можуть бути періодичні конфлікти, розмови «на підвищених тонах», але вони далеко не завжди означають, що контакт втрачено. Якщо ви можете поговорити з підлітком духа в душу, якщо більшу частину часу ви спілкуєтеся мирно – значить, у нього є міцна підтримка у вашій особі.
Причини виникнення:
Біологічні причини, які пов'язані з особливістю нервової системи підлітків, посиленням емоційної чутливості.
Соціальні причини, серед яких: страх бути неприйнятим у групі, похилий вік батьків (страх смерті) та ін.
Психоемоційні причини, зумовлені великою кількістю заборон, конфліктними стосунками з батьками й всередині групи однолітків, психологічними травмами тощо.
Приховані форми агресії сприяють зародженню страхів, серед цих форм можна відзначити роздратування, провину, підозрілість.
Підлітковий страх відрізняється від фобій, які охоплюють дітей в дошкільному й молодшому віці. Відмінною рисою є збільшення числа соціальних страхів і зменшення фобій.
Як же боротися зі своїми страхами?
Навіть самі сміливі та впевнені у собі люди відчувають страхи. Коли вас охоплює страх, необхідно:
1. Визначити страхи й невпевненості. Скласти список
Перший крок до ліквідації страху - його визнання. Для себе необхідно визначити, що саме змушує боятися: невдача? Відмова? Страх виглядати безглуздо? Після того, як страх буде визначений, потрібно сісти й подумати, чому ви боїтеся. Чи страхи є логічними, чи вони є просто продуктом ваших емоцій?
2. Перестати "надумувати"
Звичайно, це гарна звичка - обдумати ситуацію перед прийняттям важливого рішення. Але надто велике "думання", насправді, віддаляє вас від конкретних дій. Якщо ви не будете діяти, ви ніколи не рушайте вперед.
3. Знайти в собі сильні сторони
Коли ви нагадаєте собі про те, що у вас гарно виходить, і про те, що вам подобається в собі, ви отримаєте більше довіри й впевненості, а отже почнете відпускати свій страх.
4. Тренуватися та гарно харчуватися
Усі ми знаємо, що фізичні вправи й здорова дієта дуже корисні для нашого організму. Здоровий спосіб життя також може поліпшити настрій та змусить почуватися спокійніше, збалансованіше й впевненіше. А це, насамперед, правильний спосіб перемогти занепокоєння і невпевненість.
5. Ставте собі мету
Без мети здається, що життя немає сенсу. Визначення мети може дати конкретний напрям та змусити піднятися над своїми страхами й дозволить досягти в житті того, чого ви самі бажаєте. Крім того, при досягненні поставленої мети, ви кожного разу отримуєте ще більше впевненості у собі.
Страх - це продукт розуму й внутрішньої боротьби. Він немає нічого спільного із навколишнім світом.
РЕАЛЬНІ НЕБЕЗПЕКИ ВІРТУАЛЬНОГО СВІТУ
Соціальні мережі сьогодні – найпопулярніші інтернет-ресурси. Відсутність сторінки у соціальній мережі вже швидше виняток. Їхню шалену популярність цілком можна пояснити – соціальні мережі стали чудовим і зручним засобом зв’язку і не тільки: тут можна отримати доступ до величезної колекції музики, фільмів, книжок, ігор, корисних і не дуже додатків; знайти групи за інтересами, прочитати свіжі новини і багато іншого. Таким чином, соціальні мережі сьогодні формують повноцінне віртуальне середовище проживання.
Здавалося б, що ж тут небезпечного для дітей?
Особливості онлайн-спілкування
Річ у тім, що онлайн-спілкування суттєво відрізняється за своєю природою від «живого» спілкування. Тут геть інші норми й правила поведінки, інші етичні стандарти. Тут немає обміну «живою» енергією між співбесідниками, немає жестів і міміки (навряд чи хтось серйозно вважає, що смайлик може виразити ту саму гаму почуттів, що й людське обличчя), немає інтонації в голосі, немає, образно кажучи, флюїдів, атмосфери спілкування. У віртуальному спілкуванні не працює найважливіший механізм – емпатія, вроджена здатність відчувати те, що відчуває співбесідник, активно співпереживати.
Агресивну антикультуру пропагує славнозвісний «тролінг» – навмисна хамовита, провокаційна, образлива поведінка в інтернет-дискусії. Мета троля – довести співбесідника до сказу, розпалювання чвар, провокування взаємних образ тощо. Бути тролем у певному інтернет середовищі вважають почесним.Віртуальна анонімність викликає ефект «онлайн-розгальмування» – люди дозволяють собі в інтернеті таку поведінку, такі висловлювання, які ніколи б не дозволили в реальному світі.
Знайомства
Знайомляться сьогодні не тільки на спеціальних сайтах, а й у соціальних мережах. До речі, кілька слів про сайти знайомств. Наше тверде переконання – дітям там робити нічого, про що самі сайти чесно попереджають. Величезна кількість реклами послуг повій, педофіли, божевільні збоченці – ось що потужним потоком поллється на підлітка. За даними певних досліджень, половина дітей постійно знайомляться в інтернеті з новими людьми. 40% зізнаються, що зустрічалися з інтернет-знайомими у житті. Однак серед цих знайомих може опинитися хто завгодно – від однолітка, який має схожі захоплення, до педофіла. Довірливістю дитини цілком може скористатися шахрай.Знайомства в інтернеті, очевидно, відносяться до тих речей, які батьки просто зобов’язані контролювати заради безпеки дитини, у тому числі й фізичної.
Особисті дані
Багато дітей викладають у вільному доступі свої особисті дані – телефон, номер школи, адресу проживання, місця, де полюбляють бувати, особисті фотографії тощо. Цим цілком можуть скористатися зловмисники. Наскільки це небезпечно – вирішувати вам. Ми тільки звертаємо вашу увагу на цю проблему.
Викривлена соціалізація
Основна небезпека соціальних мереж полягає, на диво, у недосконалості реального світу. За умов, коли секції і гуртки для дітей або зникли, або стали недоступними незаможним батькам, дітям гостро бракує соціалізації. Не формуються життєво необхідні навички праці у колективі, спільної творчості, підлітки не вчаться добровільно брати на себе відповідальність. Цю прогалину заповнює інтернет-соціалізація. Але прищеплює вона у більшості випадків украй потворні соціальні навички. Якщо підліток більше спілкується в інтернеті, ніж «наживо», то віннеминуче опановуватиме норми саме онлайн-спілкування й обов’язково застосовуватиме ці норми у житті. Картина, коли підліток пишається не власними успіхами у навчанні чи секції, а тим, що він успішний троль – страшна, зловісна картина.
Як краще підготуватися до іспитів
Приберіть усе зайве і те, що відволікає вашу увагу
від безпосередньої мети – підготовки до іспиту. Заховайте від себе книжки,
диски, відключіть телефон. Скажіть собі: з 9-ої до 12-ої дня я вивчаю
стільки-то.
Почніть вчити
з важких, незрозумілих тем, а легкі залишайте під кінець. Якщо складну тему
відкладати на потім, вона висітиме, не даючи вам спокою. В результаті якість
запам’ятовування тем, які даються складно, різко знижується, якщо не зводиться
до нуля.
Справжня мета
навчання – не повторювання, а використання. Не тримайте знання в собі, як в
сейфі. Можете час від часу робити репетицію іспиту.
Запам’ятовувати матеріал треба осмислено, а не
механічно. Не зубріть – це довго і дає ускладнення: варто перехвилюватися,
забути хоч одне слово, як текст, вивчений таким способом, зітреться. Краще
двічі прочитати та переказати, ніж п’ять разів прочитати без переказу.
Встановіть логічну послідовність. Розбийте матеріал на смислові частини та
знайдіть в кожній ключову фразу.
Чергуйте розумову діяльність з фізичною. Не доводьте
себе до повного знесилення й упаду сил. Не забувайте, що відпочинок теж
необхідний.
Почніть вчити
матеріал зранку, поки „свіжа” голова.
Як краще запам'ятовувати матеріал.
Психологи встановили, що наша оперативна пам'ять при
одночасному сприйнятті здатна утримати і потім відтворити в середньому лише сім
об'єктів. Тому завчений матеріал краще розбити на смислові шматки,
стараючись, щоб їх кількість не перевищувала сім. Смислові шматки матеріалу
необхідно укрупнювати і узагальнювати, виражаючи головну думку однією фразою.
Не слід поспішати запам'ятовувати складний текст не розібравшись в його внутрішніх зв'язках, не зрозумівши хід міркувань автора. Серед другорядного потрібно виявити
найголовніше.
Використовуйте асоціації. Метод локальної прив'язки,
або «метод місця» складається з побудови ряду, що запам'ятовується та об'єктів
іншого ряду - опорного, складається з добре
знайомих або легко завчених об'єктів. Послідовність об'єктів в опорному
ряду організована так, що жорстко зумовлений порядок їх перерахування. На
практиці таким опорним поряд може служити послідовність кімнат в своїй
квартирі, будинків на своїй вулиці і так
далі. Людина спочатку заучує опорний ряд, а потім використовує його елементи,
щоб зіставити з ними елементи завченого ряду. Отже, якщо в заученому матеріалі
мало внутрішніх зв'язків – озирніться навколо. Представивши в пам'яті
обстановку, в якій ви вивчали матеріал, ви пригадаєте і його, тому що отримані
одночасно враження мають властивості викликати один одного.
Як повторювати? Переказ тексту своїми словами
приводить до кращого його запам'ятовування, чим багатократне читання, оскільки
це активна, організована метою розумова робота. Взагалі кажучи, будь-яка
аналітична робота з текстом приводить до його кращого запам'ятовування. Це може
бути перекомпонування матеріалу, знаходження парадоксальних формулювань для
нього, залучення контрастного фону або матеріалу і так далі
Конспектування тексту можна сильно скоротити,
представивши його у вигляді схеми типу «зірки», «дерева», «дужки» і тому
подібне. При цьому сприйняття і якість запам'ятовування значно поліпшуються за
рахунок більшої образності запису.
Таким чином, вам необхідно розбити великий текст не
більш, ніж на 7 частин, зв'язати ці частини між собою, виділити опори
(слова і думки, що стоять за ними) і
завчити їх, повторюючи по вищенаведеній схемі.
Напередодні іспиту
Багато хто вважає: для того, щоб повністю
підготуватися доіспиту, не вистачає всього однієї, останньої перед ним ночі.
Це не правильно. Ти вже втомився, і не треба себе перевтомлювати. Навпаки, з
вечора перестань готуватися, прийми душ, зроби прогулянку. Виспися якнайкраще,
щоб встати таким, що відпочив, з відчуттям свого здоров'я, сили,
"бойового" настрою. Адже іспит - це своєрідна боротьба, в якій
потрібно проявити себе, показати свої можливості і здібності.
Декілька порад, які можуть допомогти вам уникнути переживання:
1. Запишіть на листі паперу, що вас турбує.
Покладіть його під подушку або в ящик столу на сім днів. На той час, можливо,
проблема вирішиться сама собою або вам вдасться знайти розумне рішення.
2. Запитайте себе: «Чи допомагають переживання
справитися з ситуацією?»
Коли ви зрозумієте, що не допомагають, придумайте
що-небудь, що дійсно могло б допомогти.
3. Якщо ви можете порадитися з батьками, то зробіть
це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо ви не можете поговорити з батьками,
знайдіть іншого дорослого, якому ви довіряєте, і поговоріть з ним або з нею.
Удвох ви, напевно, придумаєте розумний план, як справитися з вашим неспокоєм.
4. Пам'ятайте: неспокій – це емоція, а не метод
вирішення проблем.
5. Якщо ваші переживання стали нав'язливими, то
зверніться до психолога.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар